Железный Феликс
shotgun.com.ua
 
на главную
Новости Библиотека Поиск

 

УКРАИНСКИЕ СПЕЦСЛУЖБЫ: Новости

 



Спецслужбы мира
Украинские спецслужбы
История спецслужб
Шпионаж и защита информации
Арсенал
Спецподготовка
Ссылки

Это актуально:

Морские разбойники

Борьба
с пиратами


Борьба с терроризмом

 

 

 

   Антитеррор


Шпийон
Юмор, курьезы, анекдоты

27.03.2010

Нейтралітет України? Це просто, але вже пізно!

ХайВей, частина І

Анатолій Павленко

Уже стало традицією щороку направляти до комітетів Верховної Ради України законопроекти про нейтралітет України. Це «Про основи внутрішньої та зовнішньої політики», а також окремі проекти законів, таких, як: Проект Закону про неучасть України у військових блоках; Проект Закону про проголошення Україною постійно нейтрального, позаблокового статусу; Проект Декларації про позаблоковий статус України. У середньому від двох до чотирьох законопроектів щорічно, з упертістю, яка варта кращого застосування, мають намір зробити Україною нейтральною. Головне експертне управління апарату Верховної Ради України часів В.Ющенка, настільки «набило» руку на негативних висновках по цим законопроектам, що вони вже розроблялися в стислі терміни, і були схожими між собою наче сестри-близнюки.

Які ж основні аргументи проти нейтралітету України наводило Головне експертне управління апарату Верховної Ради?

Ось одна теза - економічна слабкість держави. Те, що Австрія та Фінляндія «поринули» у нейтралітет після розгрому в Другій світовій війні економічно послабленими (Україна зараз теж вельми й вельми економічно послаблена), а їхні заяви, що нейтралітет сприяв прискореному зростанню економіки за рахунок притоку інвестицій у «спокійне болото» нейтралітету не беруться до уваги.

Головне експертне управління ВР стверджувало, що «… виходячи з економічних можливостей та стану військово-промислового комплексу держави, а також зважаючи на поглиблення “структурної кризи”, яка охопила всі галузі виробництва, сучасна Україна в змозі забезпечити свою обороноздатність лише в екстенсивний спосіб. А це означає, що чисельність Збройних сил України (ЗСУ) має становити щонайменше 300 тис. осіб (0,7–0,8 % від населення країни), хоча на сьогодні вона вже становить 200 тис. осіб».

Колишній міністр оборони України Юрій Єхануров мав свої розрахунки нейтралітету: «Я можу сказати, що для забезпечення нейтрального статусу Україні необхідно мати до 400 тисяч чол. і, відповідно, їх забезпечувати».

У той же час, у лютому 2009 року, Юрій Єхануров заявив: «В України немає альтернативи укріпленню обороноздатності власними силами, оскільки приєднання до існуючих систем безпеки в найближчому майбутньому неможливе». То де вихід?

Австрія з населенням 8,3 млн. чол. має чисельність ЗС 35 тис. чол. Витрати на оборону в 2007 році становили 0,71% ВВП, або 2,9 млрд. дол. ВВП Австрії в 2007 році складав 317 млрд. дол., України – 140. В Україні при населені 46 млн. чисельність ЗС становить приблизно 200 тис. чол. Витрати на оборону - 0,83% ВВП або близько 1,2 млрд. дол. Треба врахувати, що грошове утримання старшого офіцера у ЗСУ становить біля 3000 грн., а у ФРН та Австрії біля 3000 євро. Таким чином, грошове утримання одного старшого офіцера у ФРН відповідає утриманню приблизно 10 старших офіцерів у ЗСУ. Рядовий строкової служби в Австрії отримує щомісяця 188,06 євро, (~ 1880,6 грн.) плюс помітні добавки на дорогу, преміальні і так інше. В Україні контрактник отримує 800 -900 грн. Паритет цін в Україні та Австрії в середньому приблизно однаковий. Висока «коштовність» особового складу ЗС Австрії – одна із причин значних видатків на оборону в абсолютних цифрах. В Україні поки ще такої «проблеми» нема.

Якщо виходити з простої пропорції чисельності військовослужбовців в Австрії та України, в залежності від населення, то ЗСУ повинні мати чисельність 194 тис., але ні як не 300 або 400 тис. А як щодо резерву? В Австрії він становить 945 тис., плюс 25 тис. міліції. Усього ? 970 тис. А в Україні? Планується мати в 2010 році підготовлений резерв біля 10 тис. чол.

Витрати на оборону в України, звісно, є недостатніми. Нейтральні європейські держави витрачають на оборону менше ніж країни НАТО - від 0,7 до 1,6% ВВП. Нейтральні країни вважають, що їхній нейтралітет є складовою частиною національної безпеки, тому дозволяють собі більшу частину ВВП планувати на соціальні програми та розвиток економіки. Цей фактор грає важливу роль у тому, що середній рівень життя в нейтральних країнах (ВВП на одного громадянина) є більшим за аналогічні показники в країнах членів НАТО.

Цікава особливість - вищі (і найвищі, наприклад, колишній президент В.Ющенко) представники української влади, рекламуючи НАТО, віддавали та віддають перевагу лікуванню та відпочинку саме в нейтральних європейських державах (таких, як Австрія). Зокрема, голова Національного банку Стельмах святкував своє 70-річчя у Відні. Там же і відпочивав.

Жодна система безпеки не гарантує повної безпеки. Вочевидь важко собі представити, що в разі зіткнення України з Росією НАТО стане ініціатором Третьої світової війни через Україну із застосуванням ядерної зброї. Скоріше за все «здадуть». Прецедент – «Мюнхенська змова», коли Чехія, а згодом і Польща були принесені в «жертву» Німеччині з метою уникнути повномасштабної світової війни, на мою думку, є достатньо переконливим.

Опоненти заперечують, що 1% ВВП на оборону Австрії це майже 3% ВВП України. І це вірно. Але Грузія витрачає на оборону 4,95% ВВП; Йемен-6,6%; Зімбабве – 3,8%, Північна Корея – 43%. І який рівень життя в цих країнах?

Більше ж уливань в економіку, збільшує ВВП і відповідно будуть зростати витрати на оборону. А поки по одежинці протягують ніжки – як кажуть росіяни. Можна, як прописано в законі України, підняти видатки на оборону до 3%, але за рахунок зменшення видатків на соціальні програми чи капіталовкладень у промисловість. Польща фактично ніколи не перевищувала видатки на оборону більше ніж 2% ВВП з урахуванням пенсій військовослужбовців (стандарти НАТО щодо підрахунку видатків на оборону). Без пенсій видатки на оборону в Польщі щорічно 1,4-1,5 % від ВВП !!! Зростання видатків на оборону в Польщі здійснюється ВИКЛЮЧНО за рахунок зростання ВВП!!!

Останній аргумент противників нейтралітету України - наявність Чорноморського флоту РФ в Криму. Це є несумісним із нейтралітетом, хоча НАТО вже допускає можливість членства України в Альянсі з одночасним базуванням ЧФ у Криму. Україні ЧФ ні до чого. То де вихід? Звернемося до історії та пошукаємо прецедент.

На радянсько-фінських переговорах про перемир’я восени 1944 р. СРСР вимагав передати йому на правах оренди територію півострова Порккала-Удд для створення військово-морської бази (ВМБ ПУ). Створення радянської ВМБ надавало своєрідності нейтралітету Фінляндії. Це неминуче повинно було ускладнити нормалізацію відносин Фінляндії із Заходом. Данія, Норвегія і Швеція на той час займали дружню позицію до СРСР. Будуючи свою зовнішню політику на принципах неучасті в блоках, співробітництві з ООН, підтримці системи колективної безпеки, вони взяли на себе завдання «наведення мостів» між Заходом і Сходом. 10 лютого 1947 р. був підписаний мирний договір з Фінляндією. Але в умовах зростаючого протистояння із Заходом він уже не здавався СРСР достатньою гарантією безпеки на північному заході. У цих умовах побоювання Москви відносно зовнішньополітичної орієнтації Фінляндії набули особливої гостроти. Результатом цього стала ідея міцніше «прив'язати» Фінляндію до СРСР додатковими зобов'язаннями. 22 лютого 1948 р. президенту Фінляндії Ю.К. Паасиківі була зроблена офіційна пропозиція, укласти Договір про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу. Це викликало занепокоєння у Скандинавії, яке було ускладнено чутками про те, що «за Фінляндією, прийде черга Норвегії та Данії». Уряди цих країни почали з'ясовувати можливість отримання військової допомоги США та Великобританії, що змусило західні країни прискорити створення ЗЄС, який і був оформлений 17 березня 1948 р. (НАТО утворено у 1949 р.). Щоби утримати Данію та Норвегію на позиціях нейтралітету уряд Швеції, наприкінці квітня 1948 р., представив проект по створенню альтернативного Скандинавського оборонного союзу, покликаного грати роль буферної зони між Сходом та Заходом. Але Данія та Норвегія прийняли рішення вступити до НАТО. Радянсько-фінські відносини з 1950 р. навпаки почали поступово покращуватися. У 1952 р. прем'єр-міністра Фінляндії У.К. Кекконен запропонував повернутися до ідеї Скандинавського нейтрального союзу, висунув Фінляндію на роль посередника між СРСР та Скандинавськими країнами в мирному врегулюванні. Проте, в умовах присутності радянських збройних сил на фінської території ця ідея була практично нездійснена. У зв'язку із цим, на початку 1950-х рр. ВМБ ПУ стала суттєвою перешкодою на шляху врегулювання відносин зі скандинавськими країнами. Радянське керівництво прийняло рішення про ліквідацію ВМБ ПУ, щоб ліквідувати останні сумніви в правильності зовнішньополітичного курсу Фінляндії, а також зміцнити політичні течії, які виступали проти співробітництва з НАТО, підштовхнути Данію та Норвегію до відновлення нейтралітету. Крім того, переговори, які відбулися в Москві в листопаді 1955 р. призвели до офіційної відмови Норвегії від розміщення на її території іноземних баз та ядерної зброї, правда в 2004 році була відкрита штаб-квартира Об'єднаного центру по воєнним операціям НАТО (Joint Warfare Centre). Загальний результат даного кроку полягав у покращенні відносин СРСР із скандинавськими країнами та зменшені напруженості на Півночі Європи.

Чи можливий подібний варіант вирішення конфлікту навколо базування ЧФ у Криму? А чому ні?! Прецедент був. У випадку юридичного оформлення нейтралітету України та його міжнародного визнання Росія в принципі могла би ДОСТРОКОВО вивести ЧФ із Криму, як у свій час достроково на 45 років ліквідувала ВМБ ПУ. Темою переговорів, як один із варіантів (яких може бути багато), також може служити одночасна з виводом ЧФ із Криму ліквідація баз США в Румунії та Болгарії. Це також може сприяти закріпленню в нейтралітеті Молдови, Австрії та Фінляндії.

Якщо Росія відмовить у визнанні нейтралітету України з одночасним виводом ЧФ із території України, то нам залишиться лише одне – вступ до НАТО по фактичній ініціативі самої Росії.

З приходом до влади ПР фактор «загрози» для Росії вступу України до НАТО «розтанув», але з часом, при зміні влади, вона знову може стати на перше місце «порядку денного».

Після заяв Президента України щодо перспектив позаблоковості України Росія АБСОЛЮТНО не зацікавлена в нейтральному статусі України. Україна була небезпечна для Росії, коли вона була в кроці від вступу до НАТО, а зараз такої загрози для неї нема. Після приходу до влади ПР Росія вже плекає надію щодо залучення України до ОДКБ, до митного союзу і, навіть, до утворення союзної держави в складі Росії, України та Бєларусі та, як мінімум, пролонгації перебування ЧФ у Криму. Як кажуть – апетит приходе під час їжі.

Максимум на що зараз погодиться Росія так це на її позаблоковий статус, а це не нейтралітет! Це дві ВЕЛИКІ різниці, як кажуть в Одесі, але про це в наступній статті.


(друга частина, продовження: «Перспективы белорусского варианта внешней политики для внеблоковой Украины»)

 

На початок


 

 

 
   
       
  Стучать в редакцию  
     
       
   
*Информация, размещенная на этом сайте, получена исключительно из открытых источников.
**Размещение информационных матералов на этом сайте еще не означает, что редакция придерживается изложенной в них точки зрения.